ГЕРАСИМ СМОТРИЦЬКИЙ. Смотрич на Поділлі в першій. КЛЮЧ ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО. Герасим Смотрицький очолив. “Ключ Царства Небесного і нашої. В першій статті п.н. „Ключ царства небесного“ доказує. Герасим Смотрицький. Смотрицький Герасим Данилович. Збереглася лише його книга «Ключ царства небесного.

1. Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Аналіз
2. Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Критика

/ / / Смотрицький Герасим Смотрицький Герасим Г.Смотрицький відомий як зачинатель нової наступальної літератури освітнього характеру, що стала на захист православної церкви, національних інтересів українського народу. Вже в передмові до Біблії, виданої І.Федоровим в Острозі в 1581 р., вчений, звертаючись до «благовірного й православного всякого чину, віку та сану читача», виступив з поважною відповіддю на книгу єзуїта П.Скарги «Про єдність Церкви Божої». Свій твір П.Скарга присвятив князеві К.Острозькому, сподіваючись, що красномовно подана в ньому ідея церковної унії з Римом знайде прихильність у видатного оборонця православної церкви в Речі Посполитій. Він звертався до православних українців і білорусів, перелічував помилки їхньої віри, твердив, що слов’янська мова непридатна для науки й навчання нею призведе до численних помилок. Г.Сотрицький аргументовано спростував висновки П.Скарги, наполягаючи на необхідності розвитку української освіти й науки на основі рідної мови.

Передмова завершується «двострунним согласієм» — похвальними віршами на честь князя К.Острозького. Автор прирівнював його до Володимира Великого (від якого князі Острозькі вели свій родовід) та Ярослава Мудрого за діяльність, спрямовану на зміцнення політичного й культурного становища українських земель. Вірші просвітителя започаткували геральдичну поезію у східних слов’ян. Уславився Г.Смотрицький і як письменник-полеміст, автор виданої в Острозі в 1587 р. Праці «Ключ царства небесного», що являла собою відповідь на книжку відомого католицького діяча В.Гербеста «Висновки віри Церкви Римської». Книжка ця була спрямована проти української культури й православної церкви. Українці Речі Посполитої, на думку Гербеста, «не мають ні памяті, щоб уміти “Отче наш.” промовляти, ані розуму, щоби бачити спасенні речі, ані доброї волі, щоб добре жити».

«Ключ царства небесного» складається з присвяти князю Олександрові Костянтиновичу Острозькому (єдиному в сім’ї, хто залишився православним), звернення автора до народу і двох полемічних трактатів: власне «Ключа царства небесного» і «Календаря римського нового», в яких викладено основний зміст твору. У зверненні до народу полеміст змалював картину національно-релігійної боротьби у свою епоху. Він не приховував власного невдоволення позицією тієї частини української шляхти, яка ополячувалася та окатоличувалася. Водночас Г.Смотрицький кидав докір верхівці православного духовенства, нездатній протистояти натискові католицизму через неосвіченість і гонитву за матеріальними благами.

Саме відсутність добре організованої й високоосвіченої духовної верстви зумовила, на думку просвітителя, таку ситуацію в країні, за якої ідейні важелі суспільства опинились у руках єзуїтів: «Що ж робити, коли самі не дбаєте, простакам дивуватись». Обурений, тим, що Гербест для православних не залишив місця ні в Бога, ні в людей, Г.Смотрицький стверджував, що православна церква лишилася непорочна, чого не можна сказати про деякі періоди історії латинства. У присвяті Олександрові Острозькому автор закликав княжича збагачувати свої знання й духовний світ, удосконалювати розум, прожити життя з користю для громадських інтересів. Молодий князь, на думку просвітителя, повинен розумно скерувати «вище спряжену колісницю» своєї діяльності на утвердження національних цінностей та інтересів, бути твердим у своїй вірі, успадкованій «від родичів правовірних». У цих словах відчуваються розуміння письменником власного авторитету в домі Острозьких, відсутність намагання улестити вельможну особу, розкриваються мудрість, щирість і простота публіциста, який умів цінувати свою гідність і знав громадську вартість друкованого слова. Водночас присвята княжичеві характеризує освітньо-педагогічні погляди Г.Смотрицького. На відміну від І.Вишенського, вчений виступав прибічником вивчення європейської культури та науки.

Проте він радив підходити до цих досягнень з позицій вітчизняних традицій і потреб. За мету Г.Смотрицький ставить не лише навчати молодь наукам, а й зробити цей процес більш усвідомленим.

Головну ж роль у цьому процесі має відігравати рідна мова, вважав просвітитель. У трактаті «Ключ царства небесного» автор, спираючись на Святе письмо, обґрунтував право православної церкви на самостійний розвиток. Він зазначав, що за допомогою унії православних хочуть привести «не в братство і рівну почесть, але в підданство й послухання», а тому вимагав від оборонців православ’я активних дій. Цей трактат завершується картиною скрутного життя українського народу.

Герасим Смотрицький Зри сія знáменія княжáте слáвнаго, ѝх же съдръжи́ть дóм єго от в Ђка дáвнаго, И разум Ђй, яко не тунє, и не безъ причи́ны, о чом влáстн Ђѝ и шир Ђѝ пов Ђсть ти кто иный, Но яко достоѝн д Ђлатель своє́я заплáты, не щадя́ще здрáвія никоє́я утрáты, Кр Ђпко поб Ђждáл разли́чных съпостат пóлки и разгоня́л c короны драп Ђжныа вóлки. И єще мóжет, аще бог помóжет. Въоружен воѝн змія попрáв мужествéнно, копієм сего посрéд Ђ проньзе явествéнно, Яко древняго враждéбника челов Ђческаго рóда, понéже злóму з дóбрым не бывáєт згóда. Боди, в князєх избранныѝ, мьíсльнаго сопостáта, сего бо поб Ђждающим в Ђчная заплата. I иным подавáй сіє непоб Ђдимо оружіє, остр Ђйшеє меча обою́дуостра слóво божіє. Въ время рати потреба дбати.

Втóрый воѝн хрáбростію пръвому подóбный, тóкмо оружієм отм Ђнен, и то посел грóбный, Меч бо обнажен в десни́цы им Ђа острый обою́ду, им же кр Ђпціѝ на враги пріемлють поб Ђду. Отс Ђкай, Константине, мрак идолскіа лéсти, хóщет бо бог вс Ђм челов Ђком ся спáсти, И отгоня́й єретикóв полки умоврéдныя, пріидóша бо въ мир вóлки нещáдныя, Иже не свьíше щепи́тся, сіє скорени́тся. Въсія́ла зв Ђзда ясно от востóка, посл Ђдуя пръвой, възв Ђщéней от пророка, И приводить от Прьсиды трєх царей съ дары поклони́тися съ в Ђрóю цареви над цары. Твоя зв Ђзда нын Ђ тому же посл Ђдує царéви, хотя вс Ђх сътвори́ти жителя рáєви, И убываєт луна вéтхаго зав Ђта, сіяєт бо солнце неприступнаго св Ђта, В нем же ходя, не поткнéтся, но паче спасéтся.

Спасеніє Христово бог съд Ђя посред Ђ земля, на крест Ђ руц Ђ простр Ђ вс Ђ к себ Ђ пріємля́, На нéм же рукописáніє гр Ђх нáших растерзáв, из ветхаго челов Ђка нетл Ђнно новаго создав. И ты крестноє знáменіє не тунє носи́ши, вели́кому Константину им ся подоби́ши. Он бо на небеси сіє ви́д Ђв, поб Ђдил съпостáты, тьí же поб Ђждáй єрети́к и б Ђсов три стáты. Крест бо похвáла царє́м, б Ђсом же незнóсный ярéм.

Вели́коя глубины богослова, кня́же, съимéнный, да сподобить тя господь бог в Ђнець прія́ти нетлє́нный, Въ здравіи же телесн Ђм благообразно долгоденьствовáти, и въ царствіи небесном съ избранными рáдостно ликоствовáти, Яко вс Ђм по чину представил єси божественноє писáніє истиннаго бога и правды єго въ похвáлу и познáніє, Да вся́к читáяй благол Ђпно благодарить създáтеля и да не забывáєт достóйна мзды своєя д Ђлателя, Иже благую чáсть избирáєт, от него ся не отнимáєт. Всякого чина православный читателю, господу богу благодареніє въздаймо яко благодателю.

Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Аналіз

Сподобил убо нас, аще и напосл Ђдок л Ђтом, познати волю свою съ благим отв Ђтом. Въ се время люто и плача достойно ужасаєтся, сіє зря, сердце богобойно.

Яких много съпостат, яких хищных волков, б Ђсовских наважденій, єретических полков. Бог же положи въ сердце благов Ђрна князя, да им явить нам душеспасны стєзя. Восточныя церкве в русінском народ Ђ, єя же св Ђтлость сіяєт въ поганской незгод Ђ.

Прозр Ђн бо єсть дом сей от бога вначал Ђ, о чом читай «До римлян» въ 99 зачал Ђ. Т Ђх и призва, их же предустави, а их же оправда, сих и прослави. Д Ђйствуєт бо бог, яко же сам в Ђсть, своѝм създанієм ум челов Ђч не съв Ђсть, Слово бо божіє ни в чом не м Ђнится, род правых въ всем благословится. Слава и богатъство в дому єго не оскуд Ђєт, и по временных благах в Ђчных ся над Ђєт. От блаженна бо коренє благій прозябе плод, яко бо благословится от бога православный род. Прежде бо Великій Владимер крещенієм просв Ђтил, всю землю рускую благоразумієм осв Ђтил, И слал послы избранны, да ув Ђдять яв Ђ, в коєй церкви уставы къ божієй слав Ђ, Зразум Ђють достойны сих посл Ђдовати и на л Ђта в Ђчный потомъству подати. Они, яко искусни, прил Ђжно внимали и, благоразумно, ув Ђд Ђвши, пославшему дали.

Въсточныя церкве, яко дьневи начало, и д Ђйствы богоподобными изрядно сіяло. Западныя же церкве, яко начало нощи, и поразум Ђли древо по єго овощи. Нын Ђ же Конъстанътин, Острозьскоє княжа, єго же бог сам избра, яко в Ђрна стража Праотець своих изволенію православныя в Ђры, в нем бо ся показали божественныя дары. Нам же преславно яви ся всемирная радость, всесв Ђтлых писаній неизглаголанная сладость. Владимер бо свой народ крещенієм просв Ђтил, Конъстанътин же благоразумія писанієм осв Ђтил. Тогда многобожіє упразнися идольскія лести, нын Ђ же славится божество єдіноя власти. Єрослав зиданієм церковным Кієв и Чернигов украси, Конъстанътин же єдіну съборную церков писанієм възвыси.

Болше о сем недоум Ђю, ниже дръзаю писати, ини бо о сем множає могуть и лучше сказати. Паче же польска кронникя и русскій л Ђтописець св Ђдительствують дом сей, яко поб Ђдоносець. Являшеся преславно от начала даже и до нын Ђ, видимых враг и невидимых низлагал гръдын Ђ. В Ђчный и всесилный боже всякоя благодати, своим милосердієм благоволи нам се дати, Да дом сей богатно благословится на многіє л Ђта, и да не оскуд Ђєт слава єго до скончанія св Ђта, В день же страшный одесную себе стати и зъ избранными радостный глас услышати. Сія предсловная сказанія и двострочноє съгласіє многогр Ђшным Герасимом Даниловичем съставлено б Ђ. ПЛЮТАРХУС Такіє нехай у тебе м Ђсце м Ђвають, Которыє не ради на все зезволяють, A которым мылша роскош, ниж цнота — Предъ такими кажи замикать ворота. Герасим Смотрицький Герасим Данилович Смотрицький народився на Поділлі (вірогідно в селі Смотричі біля Кам’янця-Подільського).

Був кам’янецьким міським писарем; можливо, підстаростою. Вже в Кам’янці набув слави освіченої людини, хоч сам про себе писав, що «училища николиже вид Ђх» (Архив Юго-Западной России. Князь Костянтин Костянтинович Острозький запросив Герасима Смотрицького до свого родового гнізда — Острога, призначивши його підскарбієм.

Невдовзі Герасим Смотрицький очолив острозьку школу — «академію», став її першим ректором і провідним діячем гуртка вчених, що зібрався навколо неї. Він взяв найактивнішу участь у підготовці до видання Острозької Біблії (Острог, 1580 — 1581), яку друкував Іван Федоров. Припускають, що помер Герасим Смотрицький у жовтні 1594 р. Педагог і вчений, «перший руський богослов», за визнанням сучасників (Архив Юго-Западной России. 56) письменник-полєміст, сатирик, майстер віршування, Г.

Герасим Смотрицький Ключ Царства Небесного Критика

Смотрицький був автором творів, із яких тільки частина дійшла до нашого часу. З прозових його творів відомі передмова до острозької Біблії та два полемічні трактати — «Ключ царства небесного и нашеє християнскоє духовноє власти нерешимый узел» і «Каленъдар римски новы», видані однією книжкою в Острозі 1587 р. (з присвятою князю Олександрові Острозькому та з передмовою «До народов руских короткая а пилная предмовка»). «Зри сія знаменія княжате славнаго.». У кн.: Бібліа, сир Ђч Книги ветхаго и новаго зав Ђта, по языку словенску. Острог, 1580 — 1581, друкував І.

Федоров, арк. (див.: Ундольский, М., 1871, № 88; Каратаев, Спб., 1883, № 101; Свєнціцький, 1908, № 2; Зернова А. Начало книгопечатания в Москве и на Украине. М., 1947, № 27; Петров, Бирюк, Золотарь, Киев 1958 № 24; Быкова, Л., 1973, № 4; Максименко, Львів, 1975, № 185). Публікації: Буслаев Ф. Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языков.

209 (уривок); Голубев 1872. 348 — 349, 373 — 374 (уривок); Перетц, т.

1, Спб., 1900,. Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР. Отс Ђкай, Константине, мрак идолскиа лести.

— звертання до Костянтина Острозького. И приводить от Прьсиды трєх царей съ дары. — мотив євангельської легенди, за якою зоря, що рухалась по небу, привела трьох перських царів до Віфлієма, щоб поклонитися і принести дари новонародженому Христу.Великому Константину им ся подобиши. — Автор уподібнює тут князя Костянтина Костянтиновича Острозького Константинові Великому (274 — 337) — римському імператорові, який почав підтримувати християн, за що християнська церква визнала його святим і рівноапостольним. У зв’язку з цим у давній східнослов’янській книжності йому уподібнюють князя Володимира Святославича, котрий запровадив християнство на Русі. За легендою, Константин Великий побачив на небі знамення — хрест із написом «Hoc vince» («цим переможеш»). На цю обставину і натякає Г.

«Всякого чина православный читателю.». У кн: Бібліа. Острог, 1580 — 1581, арк. Попередню примітку. Публікації: С. Щеглова в кн.: Перетц В.

Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Житомир 21 — 26 октября 1910 года. 116 — 118 (за примірником острозької Біблії Волинського єпархіального давньосховища, № 189); Памятники литературной полемики православных южноруссов с протестантами и латино-униатами в Юго-Западной Руси за XVI и XVII стол. — Архив Юго-Западной России. 57 — 58 Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР. «До римлян» въ 99 зачал Ђ. — Див.: Біблія, Новий завіт.

«До римлян посланіє святого апостола Павла», глава VIII, зачало 99, вірші 31 — 33: «.аще бог по нас, кто на ны; иже убо своєго сына не пощад Ђ, но за нас вс Ђх предал есть его; како убо не и съ ним вся нам дарствует.». Конъстантин же богоблагоразумія писанієм осв Ђтил. Константин же єдіну съборную церков писанієм възвыси. — Мається на увазі князь Костянтин Костянтинович Острозький, заходами и коштом якого готувалася до видання і друкувалася острозька Біблія, книжка, що мала «писанієм осв Ђтити» православних.

У кн.: Ключ царства небесного и нашеє христианскоє духовноє власти нерушимый узел. Острог, 1587, арк.

5, ненум Це віршова кінцівка присвяти-передмови до Олександра Острозького, сина Костянтина Костянтиновича Острозького, яка передує трактатові Герасима Смотрицького. На сьогодні відомі три примірники цього видання: у ЦНБ АН УРСР; у ЛНБ АН УРСР; третій зберігався у Відні (див.: Ундольский, М., 1871, № 101; Каратаев, Спб., 1883, № 116; Петров, Бирюк. К., 1958, № 26; Луцик Р.

Про один рідкісний друк XVI сторіччя. — У зб.: Скарбниця знань.

Львів, 1972,. 100 — 108; Максименко, Львів, 1975, № 186).

Публікації: Малышевский И. Александрийский патриарх Мелетий Пигас и его участие в делах русской церкви. К., 1872, Прил. III(VI), с 104; «Ключ царства небесного» — западнорусское полемическое сочинение, 1587 г. — Архив Юго-Западной России. 235; Перетц, т. 1, Спб., 1900,.

У вірші обігрується одна з апофегм (афористичних сентенцій) Плутарха. Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, ЛНБ АН УРСР. Острозька біблія. Сторінка з віршем Герасима Смотрицького «Зри сія знаменія княжате славнаго.». Також: Переклав В.